150-а дивізія XXI століття ЗС РФ. Міфи і реальність

Вибачте цей текст доступний тільки в “російська”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Загальна ситуація у збройних силах Росії не така однозначна, як її представляє кремлівська пропаганда. На фоні піар-кампаній, що демонструють зростання потуги російської армії і створення нових монстрів у вигляді ударних мотострілецьких та танкових дивізій, готових до кидка на Захід, сотні військовослужбовців вважають себе обманутими і в приватних розмовах говорять про реальне становище і у своїх з’єднаннях, і у збройних силах РФ загалом. У цьому огляді йдеться про нову 150-ту мотострілецьку дивізію, яку формують у Ростовській області, зокрема, про реальне становище в цьому з’єднанні.

“Сталевий Монстр” з подачі російської пропаганди

4 серпня 2017 року в російському виданні “Ізвєстія” було опубліковано статтю про нову 150-ту мотострілецьку дивізію (МСД) з “унікальною організаційно-штатною структурою”, яка розгортається біля українського кордону в Ростовській області РФ. За версією видання, яке покликається на власні джерела в МО РФ та експертів, “унікальність” нової дивізії в тому, що її основні структурні бойові одиниці представлені замість звичних трьох мотострілецьких (МСП) і одного танкового полку (ТП), двома мотострілецькими та двома танковими полками. Також у кожному МСП є посилені танкові батальйони, а в танкових полках свої артилерійські дивізіони. Крім цього, до складу дивізії входять артилерійський та зенітний полки, а також інші підрозділи забезпечення. В публікації сказано, що серед російських військових 150-та МСД уже отримала назву “стальний монстр”, адже вона має велику маневровість та ударно-бойову міць з огляду на скорочення особового складу та допоміжну техніку.

Світова спільнота вже звикла до такого типу піар-публікацій російських ЗМІ, розрахованих на пропаганду й залякування. Нагадуємо, що 150-ту мотострілецьку дивізію з моменту її формування взяла на особливий контроль OSINT-група міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm. У квітні 2017 року ми опублікували деякі дані, пов’язані з процесом формування та комплектування 150-ї МСД, з огляду на її структурні елементи.

У результаті планового OSINT-моніторингу ситуації в прикордонних з Україною районах Ростовської області Росії, а також на основі інформації з наших власних джерел, що мають відношення до 150-ї МСД ЗС РФ, представляємо оновлену інформацію про реальний стан справ у цьому ударному з’єднанні російської армії, розгорнутому на кордоні з Україною.

Структура та особливості формування 150-ї МСД

Організаційно-штатна структура в загальному непогано змальована російськими джерелами. Але, певна річ, ці дані не містять детальної інформації, яку вдалося добути нашій розвідувальній спільноті на основі аналізу інформації, зібраної в результаті моніторингу відкритих джерел та приватних розмов з військовослужбовцями 150-ї дивізії, чинними та тими, хто недавно звільнився.

150-та мотострілецька Ідрицько-Берлінська ордена Кутузова дивізія (в/ч 22265) 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу почала формуватися наприкінці 2016 року. Ця дивізія представлена як спадкоємиця 150-ї стрілецької дивізії, сформованої в 1943 році, яка штурмувала в травні 1945 року Рейхстаг.

Штаб дивізії (Управління – в/ч 22179) розміщений у с. Персіановка Октябрьського району Ростовської області. До складу дивізії входять:

Два мотострілецьких полки – 102-й МСП (в/ч 91706) і 103-й МСП, основне озброєння БМП-3;

Два танкових полки – 68-й ТП (в/ч 91714) і 163-й ТП (в/ч 84839), основне озброєння танки Т-72Б3.

Місця дислокації мотострілецьких та танкових полків 150-ї дивізії: с. Персіановка, а також полігони “Кузьмінський” і “Кадамовський”. Є інформація, що комплектування МСП проводилося на базі колишньої 33-ї окремої мотострілецької бригади в м. Майкоп (Адигея) і вже після передислокації в Ростовську область безпосередньо в Персіановці. Танкові полки комплектувалися в м. Будьонновськ Ставропольського краю, на базі 205-ї ОМСБр. Вже майже повністю укомплектовані 102-й МСП і 68-й ТП. Процес формування 103-го МСП і 163-го ТП ще не закінчився.

Крім основних ударних одиниць, до складу дивізії входять: 933-й зенітно-ракетний полк (ЗРП), який формується у м. Міллерово і 381-й артилерійський полк (АртП, в/ч 24390), що формується на тимчасовій базі в районі полігону “Кузьмінський” (є дані, що артполк надалі перебазують у Ростов-на-Дону).

Крім цього, до складу дивізії входять окремі підрозділи забезпечення,а саме: 174-й окремий розвідувальний батальйон (ОРБ, в/ч 22265 с. Персіановка); 258-й батальйон зв’язку (БЗ, в/ч 84881); 539-й окремий інженерно-саперний батальйон (ОІСБ, формується на базі 11-ї інженерної бригади, що дислокується в Каменськ-Шахтинську); 293-й окремий батальйон матеріального забезпечення (ОБМТО, в/ч 98591, м. Новочеркаськ, п. Кадамовський); медичний батальйон; окремі роти БПЛА, РЕБ, РХБЗ. Формування дивізії мають закінчити до кінця 2017 року.

Інформація про командний склад 150-ї дивізії:

Командир 150-ї МСД генерал-майор Болгарев Петро Миколайович

За даними Головного управління розвідки Міноборони України, у 2015-2016 роках Петро Болгарев ще у званні полковника був командиром 4-ї бригади 2-го армійського корпусу (Луганськ) російських окупаційних військ на Донбасі, управління цими військами здійснював генеральний штаб ЗС РФ через центр територіальних військ Південного військового округу (є встановлена інформація на П. Болгарева в базі даних “Чистилище” Центру “Миротворець”).

Заступник командира 150-ї МСД по роботі з особовим складом полковник Дубков Павло Володимирович

Донедавна заступник командира по роботі з особовим складом колишньої 33-ї окремої мотострілецької бригади (гірської), що дислокувалася в м. Майкоп (Адигея), на основі якої сформували мотострілецькі полки 150-ї дивізії. Дубков фігурує в скандалі 2014 року, коли четверо контрактників 33-ї ОМСБр відмовилися воювати в Україні.

Командир 102-го МСП полковник Мурадасилов Марат Солтанович

Родом із с. Каясула Нефтекумського району Ставропольського краю. Випускник Ульяновського вищого танкового командного училища. Останні кілька років служив у 102-й російській військовій базі, що дислокується у м. Гюмрі, Вірменія.

Окремо слід звернути увагу на систему комплектування підрозділів 150-ї дивізії

Спочатку в МО РФ заявляли, що нові дивізії будуть комплектуватися на контрактній основі. Частково так і є, але дійшовши до суті питання, бачимо таку реальну картину. У складі 150-ї МСД контрактниками ледве вдалося укомплектувати тільки один – 2-й мотострілецький батальйон 102-го мотострілецького полку. Решта батальйонів МСБ 102-го і 103-го полків – переважно солдати строкової служби, яких також не вистачає. Для доукомплектування підрозділів практикують переведення солдатів строкової служби, зокрема, новобранців, з інших з’єднань округу. Також переважно контрактниками укомплектовано 174-й ОРБ, зокрема, його розвідувально-десантна рота (про формування яких у з’єднаннях Південного ВО InformNapalm інформував рівно рік тому). У 68-му та 163-му танкових полках є і строковики, і контрактники. Але слід зазначити, що левова частка військовослужбовців контрактної служби танкових полків – це вчорашні солдати та сержанти строкової служби, які пройшли спеціалізовані профільні навчальні центри, їх набрали із засік всіх з’єднань Південного ВО, правдами й неправдами схиливши до підписання трирічного контракту. Трохи інакше було діло з формуванням мотострілецьких полків, де в основному набирали “бувалих” контрактників з досвідом служби в гарячих регіонах – чинних з можливістю переведення в 150-ту дивізію та «запрошених» із запасу. Як сказано вище, більшість контрактників 150-ї дивізії вважають себе обманутими. Передусім це стосується грошового забезпечення військовослужбовців, яке замість обіцяного мінімуму 35000 рублів /585 $/ становить всього лише 14800 /247 $/ (зарплата контрактників формується з врахуванням низки компонентів, зокрема тарифної сітки, посади, вислуги і т.д.). Другою проблемою солдатів-контрактників є відсутність службового житла. Більшість з них живе в казармах із солдатами-строковиками, бо немає ні гуртожитків, ні грошей, щоб винайняти житло. Також невдоволення військовослужбовців контрактної служби обумовлене ставленням до них командування. Так, наприклад, до новоспечених контрактників (набраних зі строковиків) ставляться майже так само, як до солдатів строкової служби. Для них немає регламентованого робочого дня та вихідних з можливістю вийти за межі частини. Молодих контрактників, як і строковиків, залучають до т. зв. «робочок» (використання фізичної праці військовослужбовців для облаштування місць дислокації та господарські роботи). Ну а контрактники, що мають досвід і знають більш достойні умови служби, потрапляючи в такі умови, всіма способами (навіть з формулюванням в особовій справі «НУК» – недотримання умов контракту) намагаються вирватися з цих лабет брехні та сваволі. Цим пояснюється велика плинність кадрів. Контрактники, які прослужили всього пару місяців, шукають можливості перевестися в інші частини або звільняються в запас. Все це негативно впливає на боєготовність підрозділів 150-ї МСД, яку ті, хто звільнився, часто називають показушною дивізією, призначеною для оглядів і парадів, нездатною виконувати бойові завдання.

Відносно кращі справи з облаштуванням офіцерів та старослуживих контрактників (прапорщики, старшини) 150-ї дивізії, яким виділяють службові квартири чи грошову компенсацію, щоб винайняти житло неподалік від місця служби. Статки офіцерів, прапорщиків і старшин також забезпечуються корупційними схемами та здирництвом, наприклад, способом збору данини з солдатів строкової служби «на господарські потреби підрозділів». Гроші в кишені командирів всіх мастей крапають з періодичних «розпродажів» майна та пального. Наприклад, розхвалений автономний наметовий польовий табір одного з МСП в 40-градусну спеку не вентилюється, бо дизельне пальне, виділене на нього, продали офіцери і прапорщики-несуни. В дивізії фіксують т. зв. нестатутні стосунки між військовослужбовцями, зокрема, явища дідівщини з боку контрактників, об’єднаних в кавказькі чи азійські земляцтва, щодо солдатів-строковиків російської національності. Солдатів змушують виконувати непопулярну роботу, залучають до позачергових нарядів, також «підставляють» і «розводять» на гроші, доходить до відвертого здирництва.

Резюме

На думку російських експертів, нова 150-а МСД має унікальну організаційно-штатну структуру і цей «сталевий монстр» відповідає віянням нового часу – призначений для сучасної високотехнологічної і маневренної війни, частини та підрозділи дивізії можуть ефективно діяти в умовах застосування високоточного озброєння і радіоелектронних перешкод. З’єднання не таке велике, як звичайна мотострілецька дивізія, але переважає танкову дивізію за вогневою міццю. Водночас зазначають, що експерименти з формуванням таких з’єднань проводили в Совітській армії у кінці 1980-х років та в НДР, і пізніше, на початку двотисячних, та в обох випадках безрезультатно.

Спеціалісти, які консультують InformNapalm, вважають, що міць з’єднання визначається не кількістю «старого заліза» (ті самі Т-72Б3 і БМП-3 може й модернізовані за останніми російськими стандартами, але все-таки це машини періоду СРСР), а сучасними технологіями та вмінням їх використовувати, а також бойовим духом військовослужбовців. У випадку 150-ї дивізії ми бачимо тільки велику кількість бронетехніки, некомплект солдатів і контрактників без відповідної підготовки, досвіду і з нульовою мотивацією.

Можливо, російський Генштаб прийняв таку структуру через недостачу й неможливість комплектування саме піхотних частин, адже танкові полки можна урізати до будь-якого складу – на папері числиться полк, а техніки з екіпажами, готової до бойового застосування, може бути на батальйон. Якщо в США та інших арміях блоку НАТО роблять акцент на підвищення технологічності підрозділів, у Росії продовжують брязкати брухтом минулого століття. Наскільки ефективно піхота в такій дивізії зможе захистити бронетехніку? Війни новітньої історії демонструють, що «тачанки» на пікапах, оснащені сучасними протитанковими засобами (ПТУР), можуть зупиняти танкові колони.

Як показав аналіз бойового застосування механізованих дивізій в операції ЗС США та їхніх союзників в Іраку в 2003 році, скорочення чисельності особового складу і кількості бронетехніки з’єднань не знизило їхні бойові можливості. Все це завдяки впровадженню новітніх зразків озброєння і воєнної техніки, які забезпечують вогневу, розвідувальну та інформаційну перевагу над ворогом. Виходить, що росіяни, нарощуючи кількість техніки, наперед прогнозують великі втрати і нічого не роблять для зменшення втрат – просто збільшують кількість мішеней. Хоч самі ж росіяни після воєнного вторгнення в Грузію в 2008 році заговорили про неповороткість і неефективність важких дивізій і з 2010 року почали розформовувати їх і переходити на бригадну основу.

То в чому річ? У той час, як ударні можливості військових частин та з’єднань мають бути військовою таємницею, російська пропаганда видає інформацію відкрито. Маючи первинну інформацію з російських ЗМІ, достатньо провести перепровірку інформації і дорозвідку, і за результатами напрошується висновок, що в «страшилках» про 150-ту дивізію більше бравади і фікції, ніж заявлених бойових можливостей.

За матеріалами (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Translate »